Година спілкування на тему "Я і мій клас"

Година спілкування на тему "Я і мій клас"

Мета: допомогти дітям зрозуміти важ­ливість спілкування, сприяти дотри­манню прав дитини в школі; навчити співпереживати, слухати; виховувати почуття поваги та взаємоповаги; уточнити уявлення дітей про ввічливість; учити оперувати ввічли­вими мовними формами; виховувати бажання бути ввічливими, турботливими, чуй­ними.

1. Розповідь вчителя з читанням оповідання.

—     Вивчаючи права людини, ми з вами говорили про людяність, доброту, співчуття. А для чого людині знати, як почувається хтось поруч?

Вміння слухати, почуття довіри, по­ваги і відповідальності необхідні лю­дині. У ставленні одне до одного слід поводитись з іншими так, як би хоті­ли, щоб ставились до вас.

Ви всі — учні. Вдома та в школі вас вчать, як правильно себе поводити, як стави­тися до однокласників. Будемо вчитися слухати, співпереживати та співпра­цювати. Це те, що необхідне кожному в спілкуванні з однокласниками.

Послухайте оповідання В. Сухомлинського "Чому?"

Три тижні не був у школі Сергійко: хворів. Скучив за товаришами й за вчителькою. Радісний, збуджений, прийшов хлопчик до школи. Ось його парта, ось і товариші. Думалось йому: в очах товаришів побачить він радість і привітання. Та їхні очі були спокій­ні й незворушні...

—А ти виконав сьогодні завдання? — тільки й спитав сусіда по парті.

—     Виконав,— тихо сказав Сергійко й заплакав.

2.      Бесіда з учнями.

—З яким настроєм ішов Сергій до школи?

—Що він хотів побачити в очах товаришів?

—Чому заплакав хлопчик?

—Приємно відчувати настрій інших людей, а іноді навіть необхідно.

Зараз ми пограємо у гру, яка навчить нас розуміти почуття учнів без слів.

3.      Гра "Емоції".

Правила гри

•     Двоє учнів залишають клас.

•     У той час, як вони за дверима, інші діти обирають якесь почуття, яке вони мають продемонструвати. Наприклад, щастя, злість, розчарування, захоплення, нудьга, самотність тощо.

•     Діти, які були за дверима, повертаються, а присутні в класі розігрують обране почуття. Діти повинні відгадати його.

—Чи легко було відгадати зображене почуття?

—Як вам вдалось його відгадати?

—Чи це добре — знати, що відчувають люди навколо тебе?

—Чому?

-- Що б сталось, якби ніхто не звер­тав уваги на почуття іншого?

— Уміння співпереживати — це складова частина людських стосунків.

4.  Розповідь вчителя.

—     Життя людини — складний механізм, який залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від внутрішнього світу людини. Кожна людина має особисте я — характер.

5.  Розподіл на групи методом "Улюблений фрукт".

Складові характеру.

Група 1.  Із чого складається характер людини?

Група 2. Що впливає на формування характеру людини?

Група 3. Чи бере участь сама дитина у надбанні якихось своїх якостей, звичок, рис характеру?

Група 4. Що ми називаємо людськими чеснотами, а що — недоліками?

(Робота в групах. Відповіді дітей (3-4 хв.)

—Народжується дитина. Вона тільки з'явилась на світ, а вже потребує батьківської уваги, любові. Зараз від рідного оточення залежить, які риси характеру, звички закладаються в ди­тини.

Дитина підростає, і вже не тільки рідні мають вплив на особистість, а й інші люди — в дитсадку, в школі, у тран­спорті на прогулянці. Книги, музика, живопис впливають на формування внутрішнього світу дитини.

6.    Гра "Чарівні окуляри".

—     Проведемо гру ″Чарівні окуляри″. Через них можна бачити тільки гарне. Ви будете передавати їх з рук у руки, розповідати при цьому, що бачите гарного в тих людях, які поруч із вами.

(Передача окулярів від дитини до дитини. Починає вчитель)

7.  Характеристика учнями свого характеру. Власні спостереження.

—А тепер спробуйте розповісти про свої чесноти і недоліки. Напишіть на одному листку свою хорошу рису характеру, а на іншому – погану. А потім на хмаринку ви будете наклеювати листок з  негативною рисою характеру, а на сонечко – з позитивною, при цьому потрібно буде коментувати свій вибір.

(Приклеювання рис характеру до сонечка і хмарки)

—Як ви вважаєте, хто є причиною появи у вас недоліків?

—Як, на вашу думку, їх можна уникнути? Що для цього ви повинні зробити?

—Чи важко виправляти недоліки, про які вам повідомляють оточуючі?

—Процес формування характеру — не односторонній. Крім зовнішніх факторів, важливі ще й внутрішні — робота мозку, серця і душі. Тільки у такому випадку можна говорити про саморозвиток особистості.

—Чи може людина сама впливати й розвивати свій характер?

8. Притча "Про пихатого мандарина"

Дуже давно у старовинному місті жив великий мудрець, слава про якого поширювалася далеко від його рідного міста. Проте був у місті і вельможа – мандарин, який заздрив славі мудреця. І вирішив він придумати таке запитання, на яке той не зміг би відповісти.

    Спіймав метелика і подумав: "А що, як спитаю у мудреця: який метелик у моїх руках, живий чи мертвий? Якщо він скаже, що живий, я стисну долоні, і метелик помре, а як скаже, що мертвий, я розтулю долоні, і метелик злетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший".

   Так заздрісник і зробив. Та коли запитав про метелика, мудрець, який насправді був надзвичайно розумною людиною, відповів: "Усе в твоїх руках".

9.  Бесіда про ввічливість.

 - Сьогодні ми ще поговоримо про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість.

—Що, на вашу думку, означає слово ввічливий?

—Є слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рідні слова та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називають ″чарівними″.

—Які ви знаєте ввічливі слова?

—Що ви кажете, йдучи зі школи додому?

—Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?

—Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Чому?

—Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих людей, до вчительки?

10.  Гра  "Ми — ввічливі діти"

—Пограємо в гру "Ми — ввічливі діти". Вам потрібно буде вставити ввічливі слова в текст.

Мама послала Оленку до тітки Галі за книжкою. Оленка подзвонила у две­рі, зайшла в квартиру і сказала... Тітка Галя саме відпочивала, дівчинці стало незручно, і вона промовила...

Тьотя Галя дала дівчинці книжку. Оленка сказала... і пішла додому.

—Потрібно бути ввічливим не лише в словах, а й у тоні, жестах, діях.

Якщо ввічливі слова сказані грубим голосом, вони перестають бути ввіч­ливими.

Культурна людина завжди вітається і прощається, адже не відповісти на привітання неввічливо.

11. Казка про єнота.

Послухайте казку "Про Єнота".

Маленький єнот збирав у лісі хмиз. Він набрав велику в'язку сухих гілок і рушив додому. Йому потрібно було перейти через річку. Міст був старий, скрипучий, і єнот дуже боявся. Обе­режно перебираючи лапами, він уже підходив до берега... Випадково гля­нув униз. Який жах! На нього диви­лось величезне кудлате чудовисько. Єнот швидко показав йому кулак,— чудовисько — теж.

Єнот посварився на нього палкою — палкою посварили і його. Єнот ки­нувся тікати. Захекавшись, він при­біг додому, до мами:

—Ніколи більше не піду в ліс — там хтось страшний і злий.

—Не бійся,— сказала мама. — Спробуй усміхнутися йому.

Єнот знову побіг до моста. Він нагнув­ся і... посміхнувся. І що ж? На нього дивилася усміхнена істота.

Малий єнот так зрадів, що зареготав.

—Тепер воно буде зі мною дружити!

І єнот побіг через міст на інший бік.

—Чого вчить ця притча?

—Наведіть приклади зі свого життя, які підтверджують правильність цієї притчі.

— 

12. Гра ″Хто більше знає ввічливих слів″.

—Давайте пограємо в гру "Хто більше".

(Діти називають ввічливі слова)

— Запам’ятайте: від теплого слова і лід розмерзає. Тож будьте ввічливими дітьми!

—Я хочу роздати вам Пам’ятку "Правила спілкування". Покладіть її в щоденники і не забувайте слідувати їй.

(Роздати пам’ятки "Правила спілкування")